Підтримка демократичного розвитку в Україні.

IFES Ukraine

The International Foundation for Electoral Systems

Громадянська освіта для демократії: інтерв’ю з докторкою Грір Берроуз

Уже понад 20 років докторка Грір Берроуз, старша експертка з питань громадянської освіти Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), сприяє розвитку демократичної громадянської освіти в усьому світі.

У 2018 році IFES анонсувала інноваційний навчальний курс з громадянської освіти «Демократія: від теорії до практики» тривалістю один семестр. Сьогодні курс викладається у більш ніж 20 університетах України. Його було адаптовано до українського контексту і він базується на світовій методології IFES з громадянської освіти для університетів під назвою «Посилення залученості через освіту для демократії» (Strengthening Engagement Through Education for Democracy – SEED). Завдяки методології SEED, у 2011 році IFES впровадила інноваційний навчальний курс з громадянської освіти для університетів Грузії. Наразі він викладається у більшості акредитованих закладах вищої освіти країни.

Методологія IFES SEED інтегрує принципи демократії та ґендерної рівності в усі сфери громадянської та політичної участі, права меншин та інші ключові аспекти демократичного громадянства. Методологія SEED покликана формувати у студентів демократичні цінності та відповідне ставлення, а також надати їм необхідні знання та навички для того, щоб бути свідомими та ефективними громадянами в демократичному суспільстві в цифрову еру.  Вона реалізується шляхом засвоєння теорії через практику, заохочуючи студентів до активної роботи через інтерактивні методики навчання та виконання студентського проекту на суспільно-важливі теми, як, наприклад, ґендерна нерівність.

У цьому інтерв’ю докторка Берроуз ділиться своїми думками про поширення методології SEED, роль громадянської освіти в еру цифрових технологій та особистий професійний шлях.

Коли ви вперше познайомилися з темою громадянської освіти і чому це вас зацікавило?

Докторка Грір Берроуз.

Мене завжди цікавили мотиви поведінки людей. На бакалавраті я вивчала соціологію, тому що мене цікавили питання групової поведінки, групової динаміки, розвиток соціальних норм та звичаїв. Пізніше я вивчала політологію та історію. Свою кар’єру я розпочала на посаді викладача політології, що дало мені можливість поєднувати ці інтереси у роботі з молоддю.

Я викладала історію та вчення про суспільно-політичні рухи крізь призму того, чому люди роблять те, що вони роблять, і у більшості випадків це було або тому, що вони хочуть і мають владу, або тому, що вони хочуть побачити зміни в суспільстві.

Я дуже добре запам’ятала один з перших семінарів, який я відвідала на початку своєї кар’єри у сфері громадянської освіти. Він повністю змінив моє життя. Методи, про які я там дізналася, змінили мій підхід до викладання, а інформація, яку я там отримала, була останнім клаптиком, якого мені не вистачало, щоб зрозуміти, у якому напрямку мені варто спрямувати свій кар’єрний шлях.

На вашу думку, яка основна роль громадянської освіти у суспільстві?

Термінологія громадянської освіти – це цікаве питання, тому що саме визначення є неоднозначним. Традиційно у 1950-х роках, у США, у нас були заняття з громадянської освіти, на яких ми вивчали структуру влади. Той різновид громадянської освіти, яким займаюся я, дуже специфічний і спрямований на підготовку людей до того, що вони будуть активними, зацікавленими та проінформованими членами демократичного суспільства, а це може забезпечити готовність людей до впровадження змін у їхньому суспільстві.

Сьогодні у нас є два різновиди громадянської освіти. Один з них – пасивний, де студентам просто надається інформація, яку вони мають запам’ятати, вивчити і скласти тест. Якусь її частину вони запам’ятовують, а якусь – ні, але в будь-якому разі роль студентів залишається пасивною і, як наслідок, ми маємо пасивне суспільство, над яким лідери можуть мати значний контроль. Люди у пасивному суспільстві часто недостатньо кваліфіковані або невпевнені в собі, щоб вживати заходів або вимагати звітності влади. І коли вони вдаються до певних дій, то це не завжди відбувається з позицій освіченості та обізнаності.

Інший підхід до викладання, у рамках якого я викладаю громадянську освіту, покликаний допомагати молоді розвивати свої вміння, ставати впевненішими та бути відданими ідеалам демократії. Студентам не лише надається інформація, але їм також пропонується обдумати її критично та використати її з користю. У процесі навчання вони дізнаються, як обдумувати всю ту інформацію, що вони отримують, засвоювати її, розуміти, застосовувати на практиці та у реальному житті. Сподіваюся, що саме цей аспект її застосування у реальному житті надає їм впевненості в тому, що вони є активними громадянами.

Загалом, я вважаю, що громадянська освіта здатна перетворити людей у суспільство, де в кожного буде відчуття відповідальності та залученості, і де кожен буде закликати владу дотримуватися демократичних ідеалів. Інакше кажучи, це суспільство, де люди готові вставати, діяти і висловлюватися, коли вони бачать, що поведінка представників влади суперечить демократичним принципам.

Раніше ви працювали і зараз берете участь у проектах, присвячених громадянській освіті, у різних країнах світу. Чим робота в Україні відрізняється від інших країн, де вам доводилося працювати?

Перед цим я працювала над проектом в Грузії. І коли я приїхала в Україну, я думала, що між цими двома країнами мають бути спільні риси, обумовлені спільним радянським минулим.  Хоча Радянський Союз чинив потужний вплив на Грузію та Україну, кожна з цих двох країн унікальна по-своєму. У своїй роботі я зрозуміла наступне: важливо дізнаватися від місцевих жителів про те, що для них важливо і що їх турбує.

Вперше я потрапила до України у 2008 та 2009 роках. З того часу роль України змінилася як на місцевому рівні, так і  на геополітичній карті. Тому надзвичайно важливо, щоб кожен, хто займається подібною роботою, насправді намагався зрозуміти країну, з якою він працює, та глобальний контекст.

Чи застосовуються інші підходи до навчання громадянській освіті в країні?

Докторка Грір Берроуз обговорює методи боротьби з дезінформацією зі студентами курсу «Демократія: від теорії до практики».

Скоріше, потрібно не змінювати підходи в залежності від країни, а адаптувати матеріали для навчання, щоб вони були доречними у розрізі найважливіших проблем в країні.

Як би ви описали мету курсу «Демократія: від теорії до практики»?

Мета цього курсу – надати студентам фундаментальні знання про різні складові демократії, тобто про те, що робить демократію ефективною. Це не теоретичний курс в усьому своєму розумінні. Це навчальний курс, який надає знання, якими має володіти кожен громадянин: якою є структура влади, які риси демократії, яку роль відіграє громадянське суспільство в демократії, які є особисті права людини і як ви можете їх захистити. А також, яких заходів може вживати кожен громадянин?

Ще одна мета – допомогти студентам розвинути навички, щоб вони мали можливість діяти, критично мислити, мати доступ до інформації, ефективно співпрацювати з іншими, приймати раціональні рішення та відстоювати свою точку зору.

І останнє – виробити ставлення, за яких вони будуть розуміти, що демократія того варта.

Демократія – це важко. Досить часто люди, особливо в умовах перехідної демократії, сподіваються, що все швидко зміниться, але для впровадження змін потрібен час. Люди мають бути готовими бути відданими демократії, показувати покращення з часом. Є деякі підходи, які ми б хотіли розвивати у молоді.

Що вам найбільше подобається у вашій роботі?

Я одна з найщасливіших людей у світі, тому що у мене є робота, яку я люблю. Той факт, що я щодня йду на роботу, яка потенційно може принести користь світу, – що може бути краще? У кожного з нас є певні таланти та вміння в житті, і я вдячна, що у мене є можливість застосовувати свої в позитивному ключі.

Читайте також інтерв’ю з заступником директора Міжнародної фундації виборчих систем IFES в Україні Гіо Кобахідзе, щоб дізнатися більше про методологію IFES SEED та громадянську освіту в Україні.

Діяльність IFES в Україні стала можливою за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) через Консорціум з питань виборів та посилення політичних процесів (CEPPS), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії (UK aid). Створена в 1995 році, CEPPS об’єднує досвід трьох провідних міжнародних організацій, присвячених демократичному розвитку: IFES, Міжнародного республіканського інституту та Національного демократичного інституту. CEPPS має 20-річний досвід співпраці та лідерства у підтримці демократії, правах людини та управлінні, спираючись на отриманий досвід та застосовуючи нові підходи й інструменти, отримані на основі постійного розвитку технологічного середовища.

З 1994 року IFES відіграє ключову роль у становленні та модернізації демократичних виборчих процесів та інституцій в Україні. За цей час IFES отримала репутацію надійного джерела інформації для об’єктивного аналізу, оцінки та висококваліфікованої технічної допомоги у сфері реформування виборчого законодавства в цілому та політичного фінансування зокрема, а також адміністрування виборів, посилення спроможності громадянського суспільства, громадянської освіти і вивчення громадської думки.

Accessibility