Підтримка демократичного розвитку в Україні.

IFES Ukraine

The International Foundation for Electoral Systems

Ґендерна рівність та вибори: Q&A з членом ЦВК України Вікторією Глущенко

19 грудня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Виборчий кодекс України, що стало суттєвим кроком для демократичного прогресу та виборів в Україні.

Серед важливих новел Кодексу – запровадження нових механізмів для забезпечення паритетного представництва жінок і чоловіків у виборних органах.

Напередодні Міжнародного дня жінок, Міжнародна фундація виборчих систем (IFES) поговорила з членом ЦВК Вікторією Глущенко, що займається у Комісії питанням ґендерного інтегрування та дотримання принципу ґендерної рівності в ході організації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні.

Пані Вікторія розповіла про ситуацію з доступом жінок до суспільних процесів в Україні, та як новий Виборчий кодекс допоможе забезпечити збалансоване представництво статей у політиці.

На Вашу думку – чи рівні наразі умови для участі в політичних процесах для жінок і чоловіків в Україні?

У Конституції, норми якої мають найвищу юридичну силу, закріплений принцип рівності, у тому числі й під час реалізації виборчого права. І хоча з юридичної точки зору чоловіки і жінки рівні у своїх правах і можливостях, українське суспільство, на моє переконання, залишається підвладним певними стереотипами щодо соціальних ролей, які створюють штучні перепони для реалізації жінок у політиці.

Також на заваді до участі жінок у політичному житті стоїть і їхня особиста пасивність. Як показує досвід проведення попередніх виборчих кампаній, зокрема парламентських виборів, де застосовується змішана виборча система, жінки нечасто стають самовисуванцями в одномандатних виборчих округах. Там, де можливість бути обраним обумовлена саме бажанням жінок балотуватися, вони не проявляють себе активно.

Водночас суспільно-політичні процеси, які відбуваються в Україні протягом останніх років, а також системні зміни до виборчого законодавства, призвели до суттєвої активізації участі жінок у політичному житті. І на сьогодні у кількісному вимірі парламент України налічує 424 народних депутата України, обраних в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах, із яких 87 жінок.

І це найвищий показник присутності жінок у парламенті за усі роки незалежності України.

Якщо говорити про місцеві вибори, то у складі міських, селищних, сільських радах багато депутаток, утім в обласних радах представництво жінок і досі залишається на рівні 15%.

Новий Виборчий кодекс запроваджує інструменти для забезпечення збалансованого представництва статей. При чому на усіх видах виборів. Що це за інструменти та як вони вплинуть на виборчий процес?

Завдання держави створити сприятливі умови для покращення можливостей доступу жінок до політики. Так, передумови для паритетного представництва жінок у парламенті та в органах місцевого самоврядування були закладені раніше. Зокрема, в законі «Про політичні партії в Україні» було встановлено вимогу до статутів політичних партій містити квоту не менше 30% щодо мінімального рівня представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати місцевих рад. Така ж квота передбачалася і в законі «Про місцеві вибори». Але, на жаль, політичні партії таких вимог не завжди дотримувалися з огляду на відсутність ефективних санкцій.

Вікторія Глущенко та її колеги, члени ЦВК Віталій Грень (праворуч) та Ігор Мірошниченко (ліворуч), на засіданні Центральної виборчої комісії України.
Фото: Центральна виборча комісія

Нині, у Виборчому кодексі, якщо говорити про вибори народних депутатів, квота встановлена на рівні 40%. Тобто, при висуванні кандидатів у народні депутати України під час формування загальнодержавного та регіональних виборчих списків кандидатів у депутати політичні партії повинні забезпечити присутність у кожній п’ятірці (місцях з першого по п’яте, з шостого по десяте і так далі) кожного виборчого списку як чоловіків, так і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі).

При цьому порушення політичною партією цієї вимоги є однією з підстав для відмови Центральною виборчою комісією в реєстрації всіх кандидатів у народних депутатів України, висунутих цією партією.

Процедура висування кандидатів у народні депутати регламентована, але ми не можемо впливати на волевиявлення громадян. Як вони голосуватимуть та обиратимуть кандидатів з відкритих регіональних виборчих списків ніхто передбачити не може. Тому лише після проведення парламентських виборів ми зможемо на практиці оцінити результати впровадження ґендерних квот. Водночас необхідно усвідомлювати, що попри створення законодавчого підґрунтя все ж таки багато залежить і від змін ментальності.

Але, як на мене, встановлення 40% ґендерної квоти на етапі висування, уже є вагомим кроком для підвищення участі жінок у політиці.

Оскільки на місцевих виборах застосовується паралельно декілька різних виборчих систем, при формуванні виборчих списків депутатів до обласних та міських (міст з кількістю виборців 90 тисяч і більше) рад закладено так само 40% ґендерну квоту. Тобто співвідношення кандидатів у депутати у списку буде таким же як на парламентських виборах – два кандидати з п’яти мають бути протилежної статі. При цьому ця вимога стосується як єдиного виборчого списку кандидатів від політичної партії, так і регіональних списків цієї партії.

Що ж стосується виборчої системи до інших рад, то при формуванні виборчого списку кандидатів у депутати міських  (міст з кількістю виборців менше 90 тисяч), а також районних, районних у містах, сільських, селищних рад політична партія має зберегти 30% ґендерну квоту.

Тобто на місцевих виборах застосовується диференційований підхід до формування виборчих списків. Знову ж таки, ми говоримо про етап висування, а не обрання.

Як на мене, ще одним позитивним моментом у Виборчому кодексі для полегшення участі жінок у процесі балотування є встановлення вимоги уникати дискримінації та сексизму при висвітленні інформації про вибори. Це має вплинути на коректність ведення передвиборної агітації.

Ймовірно, розробники Виборчого кодексу закріпили заборону сексизму через підвищення ґендерної квоти, а також з метою підвищення правової культури учасників виборчого процесу.

Окрім законодавчих змін, які ще на Вашу думку заходи необхідно проводити для забезпечення ґендерної рівності у виборчому процесі? 

В першу чергу, просвіта виборців.

До речі, щодо готовності голосувати за кандидатів-жінок. Нещодавно я натрапила на цікаві соціологічні дослідження щодо того, чи є різниця для виборців, за кого голосувати: за чоловіка чи за жінку враховуючи, що потенційні кандидати перебувають в абсолютно рівних умовах. Статистика була дуже приємною: для пересічного виборця не є принциповим стать, а є принциповим особисті якості кандидата.

Члени ЦВК Вікторія Глущенко та Андрій Гевко проводять зустріч з жіночими громадськими організаціями з метою підвищення ґендерної рівності у виборчому процесі. Фото: IFES Ukraine

У ЦВК нещодавно за сприяння IFES було проведено зустріч з лідерами громадських жіночих організацій. Представниці жіночих рухів сформулювали свої потреби і озвучили проблеми, із якими вони стикаються. Було окреслено дорожню карту заходів, які ми будемо реалізовувати.

Так, повинна бути налагоджена співпраця між політичними партіями і громадськістю.

Крім того, попри встановлення засад для представництва жінок у Виборчому кодексі, та з огляду на його новизну, багато хто ще досі не проінформований про наявність ґендерних квот і про те, що жінки і чоловіки мають бути рівно представлені в органах місцевого самоврядування та парламенті. Вибори впливають на багато чинників, тому люди повинні бути соціально активними. У мене викликає нерозуміння пасивність окремих груп населення до участі у виборах. Відтак потрібно інформувати громадськість про новели Виборчого кодексу, про ґендерні квоти, про порядок формування виборчих списків, і доносити людям думку про те, що важливо брати участь у виборах, бо це підвищує рівень довіри до влади.

Яку би пораду Ви дали іншим жінкам, які працюють у сфері розвитку демократії та врядуванні?

Не боятися, бути більш активними, постійно працювати над собою і самовдосконалюватися. Не боятися реалізовувати себе, не боятися стереотипів, не боятися переступати через них та виходити за межі зони комфорту і брати участь у виборах.

 

IFES співпрацює з ЦВК завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги (UK aid) від уряду Великої Британії. З 1994 року IFES відіграє ключову роль у становленні та модернізації демократичних виборчих процесів та інституцій в Україні. За цей час IFES отримала репутацію надійного джерела інформації для об’єктивного аналізу, оцінки та висококваліфікованої технічної допомоги у сфері реформування виборчого законодавства в цілому та політичного фінансування зокрема, а також адміністрування виборів, посилення спроможності громадянського суспільства і вивчення громадської думки.

Accessibility