Підтримка демократичного розвитку в Україні.

IFES Ukraine

The International Foundation for Electoral Systems

Виборчий бюлетень №77 (17 – 30 січня 2019 року)

Комітет Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя рекомендував розглянути у першому читанні проект Закону України № 6240, спрямований на забезпечення виборчих прав ВПО

17 січня 2019 року Комітет Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя прийняв рішення рекомендувати розглянути у першому читанні проект Закону України № 6240 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян)».

У разі ухвалення законопроекту як закону та набуття ним чинності до виборів народних депутатів України, які мають відбутися у жовтні 2019 року, внутрішньо переміщені особи (ВПО) та трудові мігранти матимуть змогу проголосувати на парламентських виборах не тільки за партійні списки (ця можливість передбачена і у чинному законодавстві), але і за кандидатів у одномандатних округах,  тобто за мажоритарним компонентом паралельної виборчої системи. Окрім того, ВПО та інші мобільні всередині країни групи населення матимуть можливість проголосувати на місцевих виборах 2020 року за теперішнім місцем проживання. Через відсутність процедури тимчасової зміни виборчої адреси, ВПО були позбавлені можливості взяти участь у місцевих виборах 2015 року. Цей крок викликав критику з боку міжнародної спільноти, зокрема з боку ОБСЄ/БДІПЛ та Ради Європи.

Проект закону № 6240 було зареєстровано у Верховній Раді 27 березня 2017 року. Законопроект було внесено на розгляд парламенту 24 народними депутатами України – представниками депутатських фракцій Блоку Петра Порошенка, Народного Фронту, Самопомочі, Радикальної партії Олега Ляшка та Опозиційного Блоку. Законопроект було підготовлено громадським холдингом “Група впливу” та Громадянською мережею ОПОРА за результатами консультацій із народними депутатами України, Центральною виборчою комісією, громадськими організаціями, які спеціалізуються на питаннях забезпечення прав ВПО, а також інших зацікавлених сторін.

Чинним виборчим законодавством передбачено, що виборці голосують на тих виборчих дільницях, до яких віднесені їхні виборчі адреси. У свою чергу, виборчі адреси виборців визначаються на основі зареєстрованого місця проживання (окрім випадку тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси). Процедура зміни зареєстрованого місця проживання (так званої «прописки»), і, відповідно, виборчої адреси, є досить складною і не сприяє забезпеченню реалізації виборчих прав ВПО та інших мобільних груп українських громадян.

Окрім зміни виборчої адреси, будь-який виборець в Україні може тимчасово (тобто на час проведення відповідних виборів) змінити місце голосування і проголосувати на виборчій дільниці за місцем свого фактичного перебування. Для цього виборець повинен подати письмову заяву до відповідного органу ведення реєстру виборців не пізніш ніж за п’ять днів до виборів, додавши до неї документи, які підтверджують необхідність зміни місця голосування. Процедура тимчасової зміни місця голосування є менш складною порівняно зі зміною виборчої адреси і широко використовується на загальнодержавних виборах трудовими мігрантами та аналогічними категоріями виборців, які не мають можливості проголосувати за своєю виборчою адресою. Щоправда, можливість зміни місця голосування без зміни виборчої адреси не передбачена на місцевих виборах, тоді як на парламентських виборах виборець, якому було змінено місце голосування, може проголосувати лише за пропорційною складовою змішаної виборчої системи (а не в одномандатному окрузі). Внаслідок цього обмеження, ВПО, які не мають можливості проголосувати за місцем їх виборчої адреси, фактично позбавлені права голосу на місцевих виборах та на виборах народних депутатів України, які проводяться за мажоритарною системою відносної більшості.

Внесений на розгляд парламенту законопроект дозволятиме належним чином реалізувати виборчі права мільйонам переміщених внаслідок збройного конфлікту осіб та громадянам, фактичне місце проживання яких не збігається з їхніми виборчими адресами.

Законопроектом передбачено, що:

  • будь-який виборець зможе змінити свою виборчу адресу на адресу за фактичним місцем проживання шляхом подання письмової заяви до органу ведення Державного реєстру виборців, юрисдикція якого поширюється на територію, до якої віднесено місце фактичного проживання відповідного виборця;
  • з метою запобігання “виборчому туризму” передбачено, що така заява може бути подана до відповідного органу ведення Реєстру протягом п’яти днів після офіційного початку виборчого процесу під час загальнодержавних або місцевих виборів; зміни до виборчої адреси під час перебігу виборчого процесу з відповідних виборів не допускаються;
  • до письмової заяви про зміну виборчої адреси мають додаватись документи, які підтверджують фактичне місце проживання виборця; перелік цих документів є ширшим, порівняно з переліком, передбаченим Законом «Про Державний реєстр виборців» для зміни виборчої адреси (окрім паспорта громадянина України, він також включає документи, які підтверджують працевлаштування, здійснення підприємницької діяльності, довідку про взяття ВПО на облік тощо);
  • виборець може змінювати виборчу адресу за власною ініціативою не частіше ніж раз на 180 днів;
  • зміна виборчої адреси в межах виборчого процесу здійснюється одноразово – тобто для участі у повторному голосуванні за місцем проживання не потрібно буде ще раз проходити таку процедуру.

За підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та британської допомоги від уряду Великої Британії (UK aid) IFES організував низку заходів, спрямованих на забезпечення права голосу внутрішньо переміщених осіб в Україні та їх залучення у формування державної політики на загальнонаціональному рівні. Крім того, на основі міжнародних стандартів та кращих практик у сфері забезпечення виборчих прав ВПО, IFES надавав юридичну та фахову підтримку авторам законопроекту № 6240.

Рішення Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя є важливим кроком на шляху забезпечення виборчих прав ВПО та інших мобільних всередині країни громадян на всіх видах виборів, незалежно від зареєстрованого місця проживання, згідно з міжнародними стандартами та кращими практиками. Тепер Верховна Рада України має ухвалити законопроект 6240. Це має бути зроблено задовго до парламентських виборів 2019 року та місцевих виборів 2020 року. Водночас, під час президентських виборів, виборчий процес з яких уже розпочався, для реалізації виборчих прав ВПО та мобільних всередині країни осіб чинним законодавством передбачена можливість тимчасової зміни місця голосування та участі у виборах за теперішнім місцем проживання.

Вибори Президента України 2019 року

У рамках підготовки до проведення виборів Президента України, призначених на 31 березня 2019 року, Центральна виборча комісія (ЦВК) станом на 29 січня зареєструвала 23 кандидати на посаду Президента України. Серед зареєстрованих кандидатів – Ігор Шевченко, Сергій Каплін, Валентин Наливайченко, Віталій Скоцик, Андрій Садовий, Віталій Купрій, Євгеній Мураєв, Анатолій Гриценко, Генадій Балашов, Ольга Богомолець, Олександр Шевченко, Роман Насіров, Юрій Бойко, Олег Ляшко, Аркадій Корнацький, Олександр Вілкул, Юлія Тимошенко, Дмитро Добродомов, Олександр Мороз, Ілля Кива, Руслан Кошулинський, Олександр Данилюк та Сергій Тарута. 29 січня Президент України Петро Порошенко оголосив про свої наміри взяти участь у президентських виборах 2019 року.

Станом на час підготовки  цього бюлетеня, ЦВК надала дозвіл на здійснення офіційного спостереження на президентських виборах 129 громадським організаціям.

Як повідомив керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців Олександр Стельмах, кількість виборців, які будуть включені до списків виборців на виборах Президента 31 березня 2019 року, не дуже відрізнятиметься від кількості виборців під час позачергових виборів Президента навесні 2014 року і становитиме трохи більше 30 мільйонів виборців.

У межах фактчекінгового проекту до виборів президента України — #ВибориБезБрехні — Громадське публікує аналіз заяв потенційних кандидатів на пост Президента України. Ці публікації готуються в рамках спільного проекту незалежних українських медіа, зокрема Громадського, «Нового времени», Української Правди, VoxCheck та Радіо Свобода.

У рамках спеціального проекту «Вибори, вибори», який реалізується за ініціативи Центру UA та «Української правди», було опубліковано статтю, у якій досліджується, чи можна вважати «Томос-тур» Президента Порошенка елементом передвиборної агітації. 5 січня було підписано Томос – документ, яким було проголошено створення Православної церкви України та надання їй автокефалії (самоврядування). Відразу після цього Президент Порошенко, у супроводі високопоставлених представників новоствореної церкви, відвідав окремі регіони України з метою інформування громадян про це досягнення. У кожному з цих міст Президент розповідав, наскільки значним досягненням є Томос, а також інформував про інші свої здобутки на посаді.

Автори статті вказують на те, що ці візити супроводжувалися зовнішньою рекламою, а місцеві ЗМІ помітили, як вірян підвозили на службу шкільними автобусами, що може бути свідченням зловживання адміністративними ресурсами. У статті також вказується на те, що інші зареєстровані та потенційні кандидати на посаду Президента України зловживали дочасною агітацією, зокрема Анатолій Гриценко, Сергій Каплін, Віталій Купрій, Андрій Садовий, Віталій Скоцик, Євгеній Мураєв. Юлія Тимошенко, Олександр Шевченко, Олег Ляшко, Ілля Кива та Руслан Кошулинський. Про «Томос-тур» Президента Порошенка зазначало і Радіо Свобода, яке опублікувало статтю з аналізом контраверсійних дій та заяв зареєстрованих та потенційних кандидатів на посаду Президента України.

Виборча реформа в Україні

28 січня 2019 року лідери думок та моральні авторитети звернулися до Петра Порошенка з відкритим листом, у якому закликали його взяти на себе лідерство у процесі прийняття проекту Виборчого кодексу України № 3112-1, котрим, серед іншого, пропонується змінити мажоритарну складову виборчої системи на парламентських виборах. IFES нагадує, що проект Виборчого кодексу був прийнятий Верховної Радою у першому читанні 7 листопада 2017 року.

«Зволікання з підготовкою та розглядом у другому читанні проекту Виборчого кодексу… є проявом неспроможності українських депутатів змінити правила виборів для самих себе», заявили автори листа. «Ми закликаємо Вас взяти лідерство в цьому складному процесі та переконати Парламент виконати Коаліційну Угоду 2014 року, як це було із Законом про Антикорупційний суд, щоб уже восени 2019 року мажоритарка зникла як явище, а вибори пройшли за пропорційною системою з відкритими регіональними списками».

Протягом 2018 року Робоча група Підкомітету з питань виборів і референдумів Комітету Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя розглянула майже всі 4,296 поправок до проекту Виборчого кодексу. Починаючи з січня 2019 року, під час зустрічей Робочої групи обговорюються окремі дискусійні питання Виборчого Кодексу, стосовно яких поки не було досягнуто згоди, зокрема голосування внутрішньо переміщених осіб, а також питання доступності виборчого процесу для людей з інвалідністю.

Після розгляду поправок Робочою групою проект Кодексу в редакції до другого читання буде розглянутий Комітетом Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя, після чого – винесений на розгляд Верховної Ради. Для його прийняття як закону він має отримати не менш ніж 226 голосів народних депутатів України.

Закон також має бути підписаний главою держави. Однак, зважаючи на наближення президентських виборів, видається сумнівним,  що проект Виборчого кодексу буде розглянутий парламентом до виборів Президента України. Окрім того, незрозуміло також, чи буде проект Кодексу взагалі розглянутий Комітетом та Верховною Радою, зважаючи на низьку відвідуваність засідань робочої групи депутатами.

У Кодексі належної практики у виборчих справах Венеціанської комісії прямо наголошується на тому, що внесення будь-яких суттєвих змін до виборчого законодавства (наприклад, в частині утворення виборчих округів та виборчої системи) менш ніж за рік до виборів є недоцільним. Відтак, пізнє (за кілька місяців до виборів народних депутатів України, які мають відбутися у жовтні 2019 року) ухвалення проекту Виборчого кодексу  може дезорієнтувати виборців та органи адміністрування виборів, які не будуть достатньо обізнані з новими процедурами, зокрема в частині голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів виборів, а також встановлення меж виборчих округів та здійснення передвиборної агітації. Зокрема, пропорційна виборча система, запропонована у проекті Кодексу, ніколи не використовувалася в Україні. Навіть у разі прийняття проекту Кодексу, виникають сумніви у можливості застосування окремих його положень під час парламентських виборів у жовтні 2019 року, зважаючи на необхідність прийняття ЦВК змін до підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення реалізації положень проекту Кодексу.

Голова ЦВК окреслила основні виклики, які стоять перед ЦВК напередодні виборів Президента України

23 січня 2019 року голова ЦВК Тетяна Сліпачук дала інтерв’ю онлайн-ресурсу РБК Україна, в якому окреслила основні виклики, які стоять перед Комісією напередодні президентських виборів 31 березня 2019 року. Нижче надається узагальнення ключових тез голови ЦВК:

  • запровадження воєнного стану негативно вплинуло на діяльність ЦВК;
  • ЦВК наголошує на тому, що Комісія відігріватиме важливу роль у забезпеченні кібербезпеки майбутніх виборів, а також інформує про те, що значні кошти вкладаються у оновлення апаратного та програмного забезпечення Комісії. Ключову роль у підтримці цієї діяльності відіграють IFES та Агентство США з міжнародного розвитку (USAID);
  • ЦВК налагодила співпрацю з Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК) та іншими органами влади з метою забезпечення ефективного контролю за фінансуванням передвиборної агітації;
  • ЦВК співпрацює з органами правопорядку та Збройними силами у напрямі забезпечення безпеки виборчого процесу. Існує потреба у навчанні працівників патрульної поліції, особливо тих, хто здійснюватиме чергування поблизу приміщень дільничних виборчих комісій у день голосування;
  • ЦВК отримала письмовий висновок Донецької та Луганської військово-цивільних адміністрацій щодо неможливості проведення голосування на окремих підконтрольних Україні територіях з огляду на безпекові ризики. Очікується, що найближчим часом Комісія прийме Постанову, якою визначить території, в межах яких голосування на виборах Президента України не зможе відбутися;
  • ЦВК закликає внутрішньо переміщених осіб (ВПО) зареєструватися для участі у президентських виборах та, за необхідності, тимчасово змінити місце голосування. Комісія виступає за надання права голосу ВПО на всіх видах виборів, особливо тих осіб, які інтегрувалися у нові громади, але остаточне вирішення з цього питання – за парламентом, а не за ЦВК;
  • перед ЦВК стоїть завдання належним чином поінформувати виборців в Російській Федерації, яких стосується рішення Комісії про закриття виборчих дільниць в Росії, про процедуру реалізації їхніх виборчих прав. Таке рішення ЦВК прийняла на підставі подання Міністерства закордонних справ України;
  • якщо проект Виборчого кодексу буде ухвалений парламентом наприкінці весни чи на початку літа 2019 року, ЦВК буде неможливо забезпечити його належну реалізацію під час парламентських виборів у жовтні 2019 року. Наразі більш оптимальним видається внесення точкових змін до законодавства про вибори народних депутатів України;
  • хоча голова ЦВК особисто і підтримує впровадження пропорційної системи з відкритими регіональними списками на парламентських виборах, на її думку, передумовою успішного функціонування такої системи є розвинена партійна система.

Громадський холдинг «Група Впливу» провів прес-конференцію, присвячену виборчим правам мобільних всередині країни груп населення

24 січня 2019 року Громадського холдингу «Група впливу» заявили, що громадяни України, які не мали можливості взяти участь у трьох попередніх голосуваннях в Україні (на президентських, парламентських та місцевих виборах 2014 – 2015 років), будуть брати більш активну участь у цьогорічних президентських виборах. Під час прес-конференції, присвяченої питанням виборчих прав мобільних всередині країни груп громадян, виконавча директорка «Групи впливу» Тетяна Дурнєва наголосила, що за даними Центральної виборчої комісії за перші два тижні від початку виборчої кампанії (тобто за період від 31 грудня 2018 р. до 15 січня 2019 р.) 1130 виборців, виборча адреса яких знаходиться на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, вже скористались механізмом тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси. Крім того, цією процедурою скористалися 37 виборців з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим.

Учасники прес-конференції також підняли питання необхідності посилення інформаційно-просвітницької кампанії про можливість зміни місця голосування для виборців, які 31 березня перебуватимуть не за місцем своєї реєстрації.

У Верховній Раді зареєстровано законопроект про внесення змін до виборчого законодавства

21 січня 2019 року позафракційний народний депутат України Сергій Тарута зареєстрував у парламенті проект Закону № 9492, яким передбачається внесення змін до Законів України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України» та «Про місцеві вибори». Серед іншого, законопроектом пропонується проводити повторні вибори у випадку, коли більшість виборців, які взяли участь у голосуванні, проголосують проти всіх кандидатів. Основні новели проекту Закону:

  • проект передбачає відновлення у виборчому законодавстві інституту голосування “проти всіх” – тобто виборці матимуть можливість проставляння позначок у виборчих бюлетенях на всіх виборах напроти графи “не підтримую жодного кандидата/партію/місцеву організацію партії”.
  • якщо за результатами голосування в одномандатному окрузі виявиться, що більше половини виборців, які взяли участь у голосуванні, проголосували проти всіх кандидатів, вибори у цьому окрузі вважаються такими, що не відбулися. Те ж саме стосується і місцевих виборів.

Запропоновані зміни призведуть до значного збільшення бюджетних витрат на вибори за рахунок проведення повторних виборів. Окрім того, відновлення у виборчому законодавстві інституту голосування проти всіх суперечить попереднім рекомендаціям ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанської комісії щодо удосконалення виборчого законодавства. Обидві інституції свого часу рекомендували відмовитися від можливості негативного голосування на виборах та виключити з виборчих бюлетенів графу “проти всіх”. Можливість голосування “проти всіх” передбачалась всіма законами про вибори з моменту проголошення Україною незалежності до 2011 року. Можливість голосування проти всіх не стимулює виборців брати на себе політичну відповідальність за результати свого вибору.

НАЗК розподілило державні кошти на фінансування політичних партій у 2019 році

24 січня 2019 року НАЗК прийняло рішення про розподіл коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності політичних партій у 2019 році.

Цього року державні кошти на фінансування статутної діяльності отримають шість політичних партій: Радикальна партія Олега Ляшка, Батьківщина, Опозиційний блок, Блок Петра Порошенка Солідарність, Самопоміч та Народний Фронт.

Всього на фінансування партій  у поточному році виділено 565 680 500 грн.

Відповідно до  прийнятого Агентством рішення, загальна сума коштів, яку отримає  політична партія Блок Петра Порошенка Солідарність становить 143 366 100 грн, Народний фронт –  145 453 400 грн, Самопоміч – 72 090 350 грн,  Опозиційний блок – 61 959 000 грн,  Радикальна партія Олега Ляшка  –  48 925 700 грн, Батьківщина –  37 317 900 грн. Кошти перераховуються на рахунки зазначених партій у розмірі 25% загального розміру щорічного державного фінансування для кожної політичної партії на початку кожного кварталу.

Закон про реформу політичних фінансів, прийнятий у 2015 році, запровадив пряме щорічне державне фінансування політичних партій. Починаючи з 2016 року, фінансування надається партіям, які подолали 5% виборчий бар’єр у загальнодержавному виборчому окрузі на парламентських виборах 2014 року. Після наступних парламентських виборів щорічне бюджетне фінансування також надаватиметься політичним партіям, які отримали у загальнодержавному виборчому окрузі не менше 2% голосів виборців. Загальний обсяг щорічного державного фінансування партій, які отримають право на таке фінансування, буде визначатися як добуток кількості виборців, які взяли участь у голосуванні на останніх виборах народних депутатів України, на 2% розміру мінімальної заробітної плати. Ці кошти будуть розподілятися між партіями пропорційно до  кількості поданих за них голосів.

Згідно з рішенням НАЗК, за дотримання норм Закону стосовно забезпечення гендерної рівності «Самопоміч» у 2019 році отримає додаткові кошти у сумі 56 568 050 гривень (10% від щорічного обсягу державного фінансування всіх партій). Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції», політичні партії, що забезпечили необхідний рівень представництва обох статей серед обраних депутатів, отримують 10% від щорічного обсягу державного фінансування всіх політичних партій (які мають бути розділені між цими партіями порівну). За результатами парламентських виборів 2014 року, лише “Самопоміч” забезпечила обрання понад третини жінок із загальної кількості депутатів від цієї партії.

Напад на громадського омбудсмена Громадянської мережі ОПОРА у Кропивницькому

26 січня 2019 року невідомі особи скоїли напад на громадського омбудсмена із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА у Кіровоградській області Євгена Гурницького. Він пов’язує цей випадок із професійною діяльністю, оскільки він фіксував порушення виборчого законодавства на території Кіровоградської області.

Гурницький написав заяву в поліцію, а також звернувся в медичний заклад за допомогою. Попередньо він звертався до поліції з приводу незаконного розміщення агітаційних матеріалів (зовнішньої політичної реклами) без вихідних даних на користь декількох кандидатів на пост Президента.

Перед початком виборчого процесу з президентських виборів 2019 року ОПОРА сформувала пул громадських омбудсменів, які мають відстежувати порушення виборчого законодавства під час виборів, а також контролювати хід перевірки/розслідувань відповідних порушень правоохоронними органами.

Починаючи з 2017 року, в Україні було вчинено напади на 55 громадських активістів та політиків. Напади були вчинені щодо громадських активістів та лідерів суспільних думок, які виступають проти корупції, за захист прав ЛГБТКІ та навколишнього природного середовища.

Зокрема, 22 вересня 2018 року на анти-корупційного активіста Олега Михайлика було вчинено напад з застосуванням вогнепальної зброї, після якого він був госпіталізований у критичному стані. Незадовго до нападу, Михайлик публічно заявляв про необхідність заміни керівників правоохоронних органів у регіоні. Він також заявляв про свої наміри брати участь у виборах мера Одеси. За день до нападу, він, спільно з іншими представниками партії “Сила людей”, виступав проти незаконного будівництва в Одесі.

5 листопада того ж року у лікарні внаслідок травм, отриманих під час нападу 31 липня 2018 року, померла депутатка Херсонської облради та антикорупційна активістка Катерина Гандзюк. Вона брала активну участь у політичному житті місцевої громади, і, зокрема, здійснювала моніторинг діяльності поліції у Херсоні.

Більшість атак не були належним чином розслідувані, а винні особи так і не були притягнуті до відповідальності. Неналежне розслідування таких справ підсилює відчуття безкарності у організаторів та виконавців цих нападів.

IFES вважає, що українська влада повинна вжити ефективних заходів для запобігання подальшим загрозам та нападам на активістів, правозахисників та спостерігачів за виборами; забезпечення оперативного, ретельного, неупередженого та незалежного розслідування таких загроз і нападів, а також притягнення винних осіб до відповідальності.

Accessibility