Підтримка демократичного розвитку в Україні.

IFES Ukraine

The International Foundation for Electoral Systems

Виборчий бюлетень IFES №89 (6 липня – 26 липня 2019 року)

Попередні результати позачергових виборів народних депутатів України. 21 липня 2019 року відбулися позачергові вибори народних депутатів. Центральна виборча комісія (ЦВК) повідомила, що на час закриття виборчих дільниць, за інформацією отриманою від 199 окружних виборчих комісій (ОВК) та 102 виборчих дільниць, розташованих за кордоном, явка виборців склала 49,84% виборців. Такі показники активності виборців нижчі, аніж зафіксовані під час позачергових парламентських виборів 2014 року, коли явка становила 52,42% виборців і суттєво нижчі, аніж зафіксовані під час президентських виборів 2019 року, коли явка становила 62,88% під час першого туру виборів та 61,42% під час повторного голосування. Нижчі показники активності виборців можуть бути зумовлені встановленням дати проведення виборів посеред літа; для багатьох українців липень – сезон відпусток.

26 липня ЦВК повідомила, що отримала попередні результати виборів від усіх ОВК та виборчих дільниць, розташованих за кордоном. Згідно з ними, п’ять політичних сил подолали п’ятивідсотковий бар’єр та здобули право на участь у розподілі депутатських мандатів. Так, політична партія новообраного Президента України Володимира Зеленського «Слуга народу» здобула 43,16% голосів виборців; «Опозиційна платформа – За життя» – 13,05% голосів. 8,18% виборців підтримали «Батьківщину», політичну партію колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, в той час як ще 8,10% виборців висловилися на підтримку політичної сили колишнього Президента України Петра Порошенка, «Європейської солідарності». Політична партія «Голос», очолювана відомими співаком та колишнім народним депутатом України Святославом Вакарчуком здобула 5,82% голосів виборців.

Відтак, «Слуга народу» матиме змогу одноосібно сформувати уряд, здобувши комфортну більшість у парламенті з 254 народних депутатів, обраних як за партійними списками, так і в одномандатних виборчих округах. Ще 43 народні депутати представлятимуть «Опозиційну платформу – За життя», 26 – «Батьківщину», 25 – «Європейську солідарність» та 20 – «Голос». Десять народних депутатів, обраних у одномандатних округах, балотувалися від інших політичних партій, зокрема «Опозиційного блоку», «Самопомочі», «Свободи», «Єдиного центру» та політичної партії «Біла Церква разом». Ще 46 народних депутатів, обраних в одномандатних округах, балотувалися шляхом самовисування.

Попередні результати виборів, у цілому, подібні до результатів паралельного підрахунку голосів (ППГ), «Слугу народу» підтримали 43,2% виборців, «Опозиційну платформу – За життя» – 13%, «Європейську солідарність» – 8,2%, «Батьківщину» – 8,1%, а «Голос» – 5,7%.

Згідно з попередніми оприлюдненими ЦВК результатами та даними паралельного підрахунку голосів «ОПОРИ» жодна інша політична партія не спромоглася подолати п’ятивідсотковий бар’єр. Водночас, згідно з даними ЦВК, ще шість політичних партій отримали підтримку більш ніж 2% виборців у єдиному загальнонаціональному окрузі, а відтак, згідно із Законом України «Про політичні партії в Україні» мають право на державне фінансування своєї статутної діяльності. Так, згідно з попередніми оприлюдненими ЦВК результатами виборів, право на державне фінансування статутної діяльності здобули «Радикальна партія Олега Ляшка» (4,01% голосів виборців); «Сила і честь», афілійована з колишнім очільником Служби безпеки України Ігорем Смешком (3,82%); «Опозиційний блок» (3,03%); партія прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана «Українська стратегія» (2,41%); «Партія Шарія» (2,23%), та ВО «Свобода» (2,15%). Більш детальна інформація про суми державного фінансування статутної діяльності політичних партій буде відома після оприлюднення офіційних результатів виборів.

Огляд звітів спостерігачів за позачерговими виборами народних депутатів України. Три міжнародні організації здійснювали довгострокове спостереження на позачергових виборах народних депутатів України, що відбулися 21 липня. Ще п’ять міжнародних делегацій прибули в Україну для спостереження безпосередньо в день голосування. Було представлено п’ять звітів міжнародних організацій за результатами спостереження за позачерговими парламентськими виборами.

Тексти звітів англійською та українською мовами Ви можете знайти за цим посиланням.

Серед проблем, з якими зіткнулися міжнародні організації зі спостереження за виборами, варто відзначити відкликання Верховною Радою запрошення спостерігачів від Ради Європи та забороною на здійснення спостереження громадянами Російської Федерації, навіть якщо таке спостереження здійснюється у рамках міжнародної місії зі спостереження за виборами (МСВ).

На думку усіх міжнародних МСВ та делегацій, позачергові вибори народних депутатів України 21 липня відбулися з дотриманням міжнародних стандартів демократичних виборів та з повагою до фундаментальних свобод. Вони високо оцінили зусилля ЦВК з адміністрування виборів, попри на суттєві часові обмеження, з якими зіткнулася ЦВК, а день голосування був оцінений позитивно всіма спостерігачами. Водночас, передвиборча кампанія була оцінена менш позитивно, і МСВ зазначили, що деякі суб’єкти виборчого процесу вдавалися до підкупу виборців, зловживання адміністративними ресурсами та використання прогалин у законодавстві на свою користь. Контроль за здійсненням передвиборної агітації у ЗМІ та фінансування передвиборної агітації був неефективним, а переплетення бізнесових та політичних інтересів мало ключовий вплив на висвітлення інформації у ЗМІ та уможливлювало випадки порушення правил політичного фінансування.

Серед основних рекомендацій міжнародних спостерігачів, зокрема, ті, що стосуються комплексної реформи виборчого законодавства та прийняття раніше зареєстрованих проектів законів, спрямованих на забезпечення виборчих прав ВПО та інших мобільних всередині країни громадян, посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства та усунення бар’єрів для участі у виборчому процесі людей з інвалідністю. ЦВК потрібно стандартизувати процес розгляду скарг та оприлюднювати усі рішення щодо виборчих скарг у публічно, у режимі реального часу. Комісії також слід забезпечити кращу прозорість своєї діяльності та доступу до її засідань та обговорень.

Процес голосування був оцінений спостерігачами ОБСЄ/БДІПЛ та її парламентськими партнерами позитивно у 99 відсотках з 2 634 виборчих дільниць, на яких проводилось спостереження. Міжнародні спостерігачі в цілому відзначали високий рівень відповідності виборів встановленим процедурам. Серед зафіксованих порушень/проблем, зокрема, питання таємності голосування (виборці не складали бюлетені, що дозволяло побачити зміст волевиявлення через прозору виборчу скриньку) та голосування виборців без пред’явлення належних документів. Підрахунок голосів був оцінений позитивно на 242 з 273 виборчих дільниць, де проводилось спостереження. У деяких дільничних виборчих комісіях (ДВК) не оголошувалися дані або не було дотримано належну процедуру підрахунку голосів та заповнення протоколів. В окремих місцях ОВК не були належним чином організовані або не змогли впоратися з напругою під час опрацювання результатів з дільниць. Більшість звітів спостерігачів зазначили, що значна кількість приміщень виборчих дільниць була недоступною для виборців з інвалідністю.

Дві основні національні організації зі спостереження за виборами – ОПОРА та Комітет виборців України (КВУ) – повідомили про окремі випадки порушень в день голосування, які не мали системного характеру і не вплинули на результати голосування. В окремих випадках були помічені незаповнені, але попередньо підписані членами ДВК протоколи підрахунку голосів. Кількість порушень, за інформацією ОПОРИ, була незначною і співмірною з тією, що спостерігалася на позачергових парламентських виборах 2014 року.

Спостерігачі за виборами повідомляють про відносний успіх тактики використання «двійників» в одномандатних округах. Після оголошення попередніх результатів виборів, як ОПОРА так і КВУ, повідомили про те, що так звані кандидати-«двійники» суттєво вплинули на результат виборів у ряді одномандатних округів. Так, згідно з дослідженням ОПОРИ, технологія двійників, яку задіяли на позачергових виборах народних депутатів 21 липня, негативно вплинула на волевиявлення громадян у семи округах, завадивши перемогти шістьом кандидатам від партії «Слуга народу». Це сталося, зокрема, через вказування у біографії приналежності до організацій, назви яких дублюють назви політичних партій основного кандидата, наприклад до благодійної організації “Слуга народу”.

В ОВО № 37 Дніпропетровської області з різницею в 1 208 голосів самовисуванець Дмитро Шпенов переміг представника «Слуги народу» Ігоря Фартушного. При цьому п’ятеро кандидатів-самовисуванців, які вказали на свою приналежність до організацій, що містять в назві словосполучення “слуга народу”, усі разом отримали 11 365 голосів. Крім того, у цьому ж окрузі балотувався однофамілець Ігоря Фартушного, який набрав 1 112 голосів.

Загалом, КВУ підрахував, що понад 90 тис. громадян проголосували на виборах за кандидатів, які мали однакові прізвища із більш відомими кандидатами у окрузі. В середньому, в залежності від округу, двійники отримували від 0,06% до 5% голосів виборців. У деяких округах кандидати-двійники відбирали голоси відразу у кількох претендентів на перемогу. Так, у Запорізькій області в окрузі №78 переміг кандидат Пономарьов Олександр Сергійович («Опозиційна платформа – За життя»), який отримав 36,84%. При цьому його кандидат-двійник Пономарьов Олександр Іванович (самовисування) отримав 4,79% або 3580 голосів. На другому місці в цього окрузі розмістився кандидат від «Слуги Народу» Боговін Віталій Вікторович («Слуга народу») із результатом 32,43%. При цьому його кандидат-двійник Боговін Василь Іванович (самовисування) отримав 5,17% або 3 860 виборців.

Поширеність кандидатів-двійників свідчить про необхідність внесення змін до законодавства у міжвиборчий період з метою вирішення цього питання. Функція правоохоронних органів – продовжити розслідування і встановити, у чиїх саме інтересах мали місце випадки, які містять ознаки зловживання громадянами своїм пасивним виборчим правом.

Представництво жінок у новообраному складі парламенту. Одним з важливих результатів дострокових парламентських виборів 2019 року є збільшення представництва жінок у новій Верховній Раді, у порівнянні з теперішнім її складом. У період між парламентськими виборами 2014 та 2019 років кількість жінок-депутаток в парламенті України (Верховній Раді) ніколи не перевищувала 53 жінки або 12,6%; фактично до червня 2019 року в парламенті було лише 49 жінок-депутаток або лише 11,6%. До початку діяльності нового парламенту, Україна посідала 155 місце серед 193 країн за рівнем представництва жінок у парламенті – найнижчий показник у Європі.

Попередні результати позачергових виборів народних депутатів України 2019 року, оприлюднені ЦВК, свідчать про те, що до парламенту обрано 86 жінок, які становитимуть 20,28% новообраних депутатів. Серед усіх 86 жінок-депутаток 59 було обрано за партійними списками, а 27 – в одномандатних округах. Це означає, що жінки становлять 26,22% серед 225 депутатів, обраних за пропорційною системою у загальнонаціональному виборчому окрузі, і 13,56% серед 199 народних депутатів, обраних за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних округах. Це дозволить Україні переміститися на 50 позицій вище в базі даних IPU до 102 місця, а рівень представництва жінок в українському парламенті буде вищим аніж у таких європейських країнах як Греція, Грузія та Угорщина.

Обрання великої кількості жінок в одномандатних округах, безсумнівно є позитивним кроком у порівнянні з позачерговими парламентськими виборами 2014 року, коли серед 198 народних депутатів обраних в округах було лише дві жінки. Що ж стосується кількості жінок, обраних за партійними списками, парламентські вибори 2019 року – це перші вибори в пострадянській історії України, коли провідні партії включили значну кількість жінок-кандидаток на «прохідні» місця у партійних списках; вони зробили це, попри відсутність санкцій за недотримання вимог ґендерної квоти, а також попри інші прогалини у законодавстві. Успіх жінок в одномандатних округах не слід, однак, переоцінювати. Більшість народних депутаток були обрані, через балотування від «Слуги народу» в одномандатному окрузі (21 з 27 жінок, обраних у одномандатних округах були висунуті цією партією) і тому, що виборці, які проголосували за партійний список «Слуги народу», також проголосували за кандидата від цієї ж партії в одномандатному окрузі.

Попередні результати виборів свідчать, що дві з п’яти партій, які подолали п’ятивідсотковий бар’єр, партії «Європейська солідарність» та «Голос» мають право на отримання 10 відсотків від загальної суми щорічного державного фінансування політичних партій через те, що вони забезпечили не менше 30 відсотків представництва жінок серед обраних ними депутатів: відсоток жінок-депутаток, обраних від «Голосу», може становити до 45%, в той час у «Європейської солідарності» цей показник знаходиться на рівні 36%. Загальний щорічний обсяг державного фінансування для всіх політичних партій, які мають право на нього (партії, які отримали не менше 2 відсотків голосів у загальнодержавному виборчому окрузі) становить 565 мільйонів гривень. Десять відсотків від цього будуть рівномірно розподілені між «Голосом» та «Європейською солідарністю»: кожна з двох отримуватиме 28,25 млн грн щорічно. Додаткове фінансування за дотримання вимог щодо забезпечення представництва жінок, передбачене у прийнятому у 2015 році Законі «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції» і може посилити стійкість позицій жінок, обраних від цих партій, і, ймовірно, спонукатиме інші партії висувати більше жінок на парламентських виборах 2023 року.

Вищий рівень представництва жінок у Раді слід привітати, хоча він все ще нижчий, ніж у більшості європейських держав, і нижче міжнародної мети у не менш ніж 30 відсотків жінок у парламенті. Сподіваємось, що це сприятиме приділенню більшої уваги питанням жінок (у тому числі політичного впливу жінок) у порядку денному Ради та позитивно вплине як на якість роботи законодавчого органу, так і на процес прийняття рішень, зокрема у сферах анти-корупції, оборони, соціальної політики, освіти, медицини та у питаннях забезпечення рівності громадян перед законом. Тим не менш, існує нагальна потреба у ефективних законодавчих та практичних кроках, спрямованих на забезпечення вищого рівня представництва жінок у політичному житті.

Більш детально ознайомитися з питанням представництва жінок у новому парламенті та подальшими кроки щодо підтримання та сприяння кращому представництву жінок у політиці можна у коментарі IFES за цим посиланням.

Лише 1% виборців з тимчасово окупованих територій мали змогу обрати народних депутатів. За результатами дослідження, проведеного Громадською організацією «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», на позачергових парламентських виборах 2019 року лише 47 016 виборців, чия виборча адреса знаходиться на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей, м. Севастополь та АР Крим, мали змогу проголосувати.

У відсотковому значенні найбільш активними були внутрішньо переміщені особи, які переселилися до Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Черкаської та Київської областей. Загалом, активність внутрішньо переміщених осіб в порівнянні з виборами президента, знизилась.

За даними Міністерства соціальної політики, станом на 1 квітня 2019 року всього в Україні обліковано 1 177 469 внутрішньо переміщених осіб старше 18 років. Майже 99% внутрішньо переміщених осіб та мешканців тимчасово окупованих територій не подали заяву про тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси та, відповідно не були включені в списки виборців на тих виборчих дільницях, де проводяться вибори.

Для внутрішньо переміщених осіб та мешканців тимчасово окупованих територій процедура ускладнена необхідністю подачі заяви про зміну місця голосування лише в той відділ ведення Державного реєстру виборців, який знаходиться за місцезнаходженням в день виборів. Наприклад, якщо ВПО, що проживає в Києві, планував перебувати та голосувати 21 липня в Одесі, то такому виборцю потрібно було б приїхати в Одесу до 15 липня, щоб встигнути подати заяву. Дану проблему вирішила б можливість подачі заяви онлайн, про яку неодноразово говорили правозахисники в своїх зверненнях до ЦВК.

Позачергові місцеві вибори? Деякі експерти, політиками та ЗМІ почали поширювати інформацію про можливість проведення всіх місцевих виборів в Україні вже восени 2019 року. У ніч виборів, під час прес-конференції, Президент України Володимир Зеленський натякнув журналістам на можливість проведення місцевих виборів цієї осені.

Оскільки за Конституцією наступні чергові місцеві вибори мають відбутися у жовтні 2020 року, виникає питання, чи дійсно можливо провести місцеві вибори по всій Україні раніше і, якщо так, на яких підставах.

Наразі, у Законі України «Про місцеве самоврядування» відсутня можливість дострокового припинення повноважень усіх місцевих рад та місцевих голів по всій території України. Скасування місцевих виборів у жовтні 2020 року є неможливим без внесення змін до Конституції.
22 червня голова партії «Слуга народу» Дмитро Разумков запевнив, що загальнонаціональні місцеві вибори відбудуться у 2020 році. У цьому контексті Разумков також підтвердив зобов’язання правлячої партії продовжувати децентралізацію та здійснити необхідні законодавчі та адміністративні кроки, необхідні для упорядкування відносин між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на місцевому рівні до проведення наступних місцевих виборів 2020 року.

Реформою децентралізації передбачається об’єднання сіл та селищ. В Україні нараховується 6 700 адміністративно-територіальних одиниць, які чекають об’єднання. Наступна серія перших виборів у новостворених об’єднаних територіальних громадах очікується у листопаді 2019 року. Досі незрозуміло, чи дорожня карта правлячої партії щодо децентралізації потягне за собою конституційну реформу і тим самим прокладе шлях до можливої нової дати проведення місцевих виборів у країні до 2020 року. Необхідно також внести зміни до законодавства про місцеві вибори, щоб відобразити нову структуру місцевого самоврядування та запровадити положення щодо виборів до нових органів, які передбачається створити.

Проведення позачергових місцевих виборів восени 2019 року та будь-які зміни до Конституції, спрямовані на скасування чергових місцевих виборів 2020 року, матимуть негативні наслідки. Вони можуть призвести до розсинхронізації термінів повноважень всіх місцевих рад і голів, посилення фінансового та організаційного навантаження на партії та інших учасників виборчих процесів, зменшити явку виборців та практично виключити імовірність проведення комплексної реформи законодавства про місцеві вибори у найближчий час. Серед інших ризиків – можлива концентрація влади в руках керівної партії/коаліції і можливе блокування впровадження реформи децентралізації в Україні.

Наступні місцеві вибори мають відбутися у строки, передбачені Конституцією України, а саме – 25 жовтня 2020 року. До проведення чергових місцевих виборів мають бути внесені комплексні зміни до проблемного Закону “Про місцеві вибори”. Ці зміни, серед іншого, мають передбачати відмову від застосування на виборах до місцевих рад “санкт-петербурзької” пропорційної системи, удосконалення положень в частині регулювання передвиборної агітації, її фінансування, організації роботи виборчих комісій, процедур підрахунку голосів та встановлення результатів виборів. Ці зміни мають напрацьовуватись у відкритий та інклюзивний спосіб із залученням у процес всіх зацікавлених сторін. Зміни до Закону “Про місцеві вибори” мають бути прийняті парламентом задовго до проведення чергових місцевих виборів 2020 року. Новий уряд має зробити усе можливе для завершення реформи децентралізації задовго до проведення чергових місцевих виборів 2020 року.

Зрештою, реформа законодавства про місцеві вибори не має відсувати на другий план необхідність проведення інших ключових реформ шляхом прийняття законопроектів, які очікували розгляду в парламенті роками. Серед них – проекти законів щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства, щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни категорій громадян, удосконалення доступності виборів для виборців з інвалідністю.

Більш детально ознайомитися з ризиками, пов’язаними з можливим проведенням місцевих виборів восени 2019 року можна у коментарі IFES за цим посиланням.

Верховна Рада ухвалила проект Виборчого кодексу як закон. 11 липня 2019 року Верховна Рада України прийняла в цілому як закон проект Виборчого кодексу, який був ухвалений у першому читанні ще у листопаді 2017 року.

Прийняття Виборчого кодексу супроводжувалося порушенням вимог Регламенту Верховної Ради України; голова Верховної Ради Андрій Парубій був вимушений 17 разів ставити на голосування питання про повернення до розгляду правок до проекту Кодексу, оскільки 16 разів у Раді не знаходилося достатньо голосів для підтримки цієї пропозиції. Зрештою, проект Виборчого кодексу з усіма поправками було прийнято – за відповідне рішення проголосували 230 народних депутатів.

Проектом Виборчого кодексу передбачається застосування пропорційної системи з відкритими списками, за якою кількість мандатів, які розподілятимуться у тому чи іншому виборчому регіоні залежатиме не від кількості зареєстрованих у такому регіоні виборців, а від їх явки у день голосування. Це суперечить принципу рівного виборчого права. Зазвичай, передбачається, що розподіл мандатів у виборчих системах відбувається на основі даних про населення чи кількість зареєстрованих виборців у виборчому окрузі, щоб гарантувати, що розподіл мандатів у виборчому окрузі відповідає принципу рівного виборчого права.

Окрім того, перші десять місць у загальнодержавному списку партії розподілятимуться у першочерговому порядку і виборці не зможуть вплинути на черговість їх розподілу між кандидатами. Це вводить в систему суттєвий елемент закритих виборчих списків і фактично призводить до паралельного використання у системі як відкритих, так і закритих списків. Це, суперечить зобов’язанням політиків після Революції гідності 2014 року підтримати повністю відкриту систему партійних списків для боротьби з політичною корупцією та стримування впливу великих грошей на українську парламентську політику.

Кодекс набуде чинності лише за умови його підписання Президентом України. 22 липня, Дмитро Разумков, голова партії «Слуга народу» наголосив на тому, що його сила підтримує перехід на пропорційну систему з відкритими списками, попри неабиякий успіх, якого їй вдалося досягти за нинішньої паралельної системи.

Разумков розкритикував процедуру прийняття Кодексу, наголосивши на тому, що 17 переголосувань за повернення до поправок є грубим порушенням Регламенту Верховної Ради України. Малоймовірно, що Президент підпише проект Виборчого кодексу. Навіть у разі його підписання він набере чинності лише з 1 грудня 2023 року. Відтак, його положення не будуть застосуватися на місцевих виборах 2020 року, потенційних позачергових парламентських виборах (у разі дострокового припинення повноважень новообраної Верховної Ради), а також на проміжних виборах народних депутатів, які проводитимуться у разі дострокового припинення повноважень окремих депутатів, обраних в одномандатних округах.

На превеликий жаль, успішне прийняття проекту Виборчого кодексу як закону було зумовлене радше наближенням дати парламентських виборів, аніж свідомим бажанням народних депутатів комплексно реформувати виборче законодавство України. З листопада 2017-го року, коли Виборчий кодекс було прийнято у першому читанні, чинні народні депутати неодноразово відкладали прийняття будь-яких серйозних рішень щодо нього і проголосували за Кодекс лише за тиждень до позачергових парламентських виборів. Процес розгляду Кодексу в Раді не був достатньо прозорим та інклюзивним, а його прийняття супроводжувалося процедурними порушеннями, які в перспективі можуть стати підставою для визнання Кодексу неконституційним. Існують також неабиякі сумніви навіть у легітимності рішення Верховної Ради щодо внесення істотних змін до виборчого законодавства у розпал передвиборчої кампанії – хоч ці зміни й застосовуватимуться лише починаючи з наступних виборів.

Хоча деякі положення проекту виборчого кодексу є позитивними, він все ще має серйозні недоліки. Наступна Рада повинна – прозоро та інклюзивно – переглянути прийнятий текст та розглянути комплексні поправки до кодексу, щоб забезпечити його повне узгодження з демократичними стандартами та найкращою практикою. Одним із перших актів нової Ради має бути розгляд запиту про надання спільного висновку щодо проекту виборчого кодексу від Венеціанської комісії Ради Європи та Бюро з демократичних інститутів та прав людини Організації з питань безпеки та співробітництва в Європі.

Accessibility