Підтримка демократичного розвитку в Україні.

IFES Ukraine

The International Foundation for Electoral Systems

Виборчий Бюлетень IFES №98 (18 листопада – 1 грудня 2019 року)

Комітет Верховної Ради України оприлюднив оновлений текст Виборчого кодексу. 27 листопада Комітет Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, після нещодавніх консультацій, у тому числі з Центральною виборчою комісією (ЦВК) і представниками громадянського суспільства, розмістив на сайті Ради нову редакцію проекту Виборчого кодексу. Оновлений текст документу враховує більшість зауважень, висловлених громадянським суспільством та іншими зацікавленими сторонами після прийняття Виборчого кодексу 11 липня 2019 року. Очікується, що проект Кодексу в його нинішньому вигляді буде розглянутий і підтриманий Верховною Радою цього тижня і що незабаром після цього він буде підписаний Президентом.

Переглянутий текст Кодексу має ряд позитивних змін у порівнянні з проектом Кодексу, прийнятим 11 липня. Так, документом передбачається надання можливості внутрішньо переміщеним особам і економічним мігрантам голосувати у всіх видах виборів. Право ЦВК створювати регіональні й субрегіональні представництва для забезпечення належного рівня знань у виборчих комісіях нижчого рівня буде закріплене на законодавчому рівні, а Центр управління навчанням учасників виборчих процесів (Тренінговий центр), створений за підтримки IFES, буде вважатися окремою інституцією при ЦВК – закріплення цих норм є важливим кроком на шляху до професіоналізації адміністрування виборів в Україні.

Оновлений проект кодексу передбачає широке використання інформаційних технологій під час виборів – як під час реєстрації виборців, так і під час реєстрації кандидатів і спостерігачів – і підвищення прозорості роботи виборчих комісій. Окрім того, нова версія документу містить більш змістовні норми щодо регулювання діяльності засобів масової інформації, у тому числі інтернет-медіа, аніж версія Кодексу, ветована президентом Зеленським. Таким чином, в оновленому проекті Кодексу порушується ряд ключових питань, на які вказували міжнародні спостерігачі в своїх звітах.

Під час роботи над оновленим текстом документу враховувалися також проблеми, які спостерігалися під час виборів 2019 року. У проекті кодексу міститься пояснення, яким чином повинні розраховуватися вимоги до цензу проживання для реєстрації кандидатів на посади Президента України та народних депутатів України, тим самим знижуючи ризик прийняття необгрунтованих рішень. Також вживаються заходи щодо ускладнення участі «технічних» кандидатів у виборах: якщо кандидат змінює своє ім’я в рік, що передує виборам, це повинно бути вказано в реєстраційних документах та на інформаційних плакатах.

Попри значні зусилля з вдосконалення документу, переглянутий текст кодексу містить також певні контраверсійні норми. Так, навчання та сертифікація членів виборчих комісій не є обов’язковими, попередньо запропоновані положення щодо забезпечення більш доступних виборів для виборців з інвалідністю наразі відсутні, а положення, що регулюють фінансування передвиборчої агітації, не забезпечують належного рівня прозорості цих процесів. Також не передбачено право громадських організацій, що організовують спостереження за виборами, мати спостерігачів від самого початку виборчого процесу.

Тривожним доповненням до тексту є положення про те, що обґрунтоване звернення  Служби безпеки України щодо залучення кандидата до сепаратистської діяльності, яка загрожує національній безпеці, може привести до скасування його або її реєстрації. Оскільки скасування реєстрації кандидата буде засновано на підозрах, а не на рішенні суду, це суперечить презумпції невинуватості, закріпленій у Конституції.

У разі прийняття новий Кодекс набуде чинності вже з січня 2020 року, а перехідні положення будуть регулювати, які частини чинного виборчого законодавства будуть скасовані та коли. Це означає, що Кодекс може застосовуватися до місцевих виборів 2020 року, але тільки після того, як реформа децентралізації буде завершена, структура місцевого самоврядування стане відома, а Закон про місцеві вибори 2015 року, що піддавався нищівній критиці – скасований. Очікується, що окремі органи самоврядування припинять своє існування, наприклад, на районному рівні. Для обрання депутатів рад об’єднаних територіальних громад також буде потрібно застосовувати нову виборчу систему.

Таким чином, передбачається, що після запровадження нової структури місцевого самоврядування та державних адміністрацій до нового кодексу необхідно буде внести відповідні зміни. Ці поправки повинні бути внесені задовго до наступних виборів, під час яких використовуватимуться положення Кодексу.

Верховній Раді слід без вагань приступити до реалізації реформи децентралізації та вжити всіх необхідних заходів для того, щоб вибори в органи місцевого самоврядування 2020 року пройшли за новим Виборчим кодексом, а не з використанням недосконалого Закону про місцеві вибори 2015 року та непередбачуваної «санкт-петербурзької» системи.

2 грудня Громадянська мережа ОПОРА оприлюднила свою думку щодо оноволеного проекту Виборчого кодексу (за посиланням). ОПОРА рекомендує Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування провести ще одне засідання напередодні розгляду Кодексу парламентом. Вони радять обговорити всі суперечливі положення цього документа, врахувати пропозиції депутатських фракцій та громадськості, а також офіційно затвердити остаточний варіант пропозицій до Кодексу.

Громадянське суспільство підтримує прийняття нового закону про референдум. 29 листопада представники громадянського суспільства, зокрема IFES, Центру політико-правових реформ та Інституту прямої демократії, провели прес-конференцію, де висловилися на підтримку прийняття нового закону про референдум в Україні.

Вони підкреслили, що новий закон має відповідати міжнародним стандартам, найкращій практиці і Конституції України. Водночас, представники громадянського суспільства наголосили на тому, що референдум також не має використовуватися як інструмент, що замінює собою законодавчий процес і парламентську процедуру в Україні.

Проект закону про національний референдум дійсно внесе зміни в процес підготовки та проведення національних референдумів відповідно до Конституції України, міжнародних стандартів і передової практики. Він узгоджує роботу комісій по проведенню референдуму, передвиборну кампанію, висвітлення в засобах масової інформації, голосування та підведення підсумків референдуму.

26 квітня 2018 року на своєму засіданні Конституційний Суд України визнав неконституційним Закон України «Про всеукраїнський референдум». Проект Закону був підготовлений без залучення експертної спільноти і громадськості та ухвалений як Закон 6 листопада 2012 року з грубим порушенням передбаченої Конституцією процедури. Визнання Закону «Про всеукраїнський референдум» неконституційним стало позитивним кроком для України, оскільки цей акт містив ряд положень, практичне застосування яких складало серйозну загрозу для розвитку демократії в Україні. Експерти та представники вітчизняних і міжнародних неурядових організацій, у тому числі й Венеціанська комісія, наголошували на тому, що Закон «Про всеукраїнський референдум» суперечить не лише Конституції, але й міжнародним стандартам і не враховує кращі європейські практики у відповідній сфері.

Скасування Закону України «Про всеукраїнський референдум» створило правовий вакуум у регулюванні всеукраїнських референдумів, що є особливо проблематичним, зважаючи, що окремі зміни до Конституції (положення розділів І «Загальні засади», III «Вибори. Референдум» та XIII «Внесення змін до Конституції України») після їх схвалення парламентом мають ще й бути затверджені всеукраїнським референдумом. Також, саме всеукраїнським референдумом мають затверджуватись і ключові зовнішньополітичні рішення, такі як питання вступу до НАТО чи Європейського Союзу.

У 2015 році коаліція «За чесний референдум» підготувала проект нової редакції Закону «Про всеукраїнський референдум» (№2145а), який було зареєстровано у Верховній Раді України в червні 2015 року. Як і ряд інших законопроектів у сфері виборчої реформи, він також не був розглянутий парламентом. Після несуттєвого доопрацювання з урахуванням змін, запропонованих коаліцією «За чесний референдум» до первісного варіанту законопроекту, він може бути повторно зареєстрований у парламенті 9-го скликання.

Положення законопроекту №2145а в частині підготовки та адміністрування референдуму відповідають Конституції України, міжнародним стандартам і кращим практикам у цій сфері. Серед іншого, він передбачає узгодження процедур діяльності виборчих комісій, здійснення агітації на всеукраїнському референдумі, висвітлення перебігу процесу референдуму в медіа, процедури голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів всеукраїнського референдуму з аналогічними процедурами, закріпленими в законах про загальнодержавні вибори.

Результати останніх опитувань громадської думки демонструють падіння рівня підтримки Президента України. За результатами опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), 52% українців підтримують дії Президента України Володимира Зеленського. Цей показник на понад 20% менший, аніж у вересні 2019 року, коли його діяльність схвально оцінювали 73% українців. Падіння рівня пітримки пов’язано з прийняттям Радою в першому читанні суперечливого законопроекту, який скасує мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно з цим рівень підтримки дій прем’єр-міністра Олексія Гончарука знизився з 17% у вересні до 11% станом на кінець листопада.

Опитування КМІС проводилося з 22 по 25 листопада методом CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера, computer-assisted telephone interviews) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Вибірка репрезентативна для дорослого населення (віком 18 років і старше) України. До вибірки не включаються території, які тимчасово не контролюються владою України – АР Крим, окремі райони Донецької та Луганської областей. У ході опитування проведено 1500 інтерв’ю, похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 3%.

Приблизно тоді ж, соціологічна група «Рейтинг» провела дослідження, результати якого показують, що якби вибори народних депутатів України відбулися найближчим часом, лідером електоральний симпатій стала б партія «Слуга народу», яку підтримують майже 45% тих, хто визначився і має намір взяти участь у виборах. 12,7% підтримують партію «Опозиційна платформа – За життя», 9,6% – партію «Європейська Солідарність», 8,5% – партію «Батьківщина», 4,4% – партію «Голос». Рейтинг інших політичних сил – менше 3%. Тих, хто не визначився, – близько 12%. Згідно з результатами опитування, 60% респондентів заявили, що обов’язково взяли б участь у парламентських виборах, якби вони відбувалися у найближчому майбутньому, 16% – що швидше за все взяли б участь, 5% – що не брали б участі і 16% – що точно не взяли б участі. Три відсотки не визначились. Результати опитування показують, що якби парламентські вибори відбулися найближчим часом, чотири політичні партії подолали б п’ятивідсотковий бар’єр.

Аудиторія опитування – населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Опитування булоз здійснене шляхом проведення особистого формалізованого інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,0%. Терміни проведення дослідження: 20-24 листопада 2019 року.

Наукова конференція «Роль грошей у політиці та на виборах в Україні». 25–26 листопада 2019 року IFES спільно з Бюро з демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ/БДІПЛ) та Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна провели наукову конференцію «Роль грошей у політиці та на виборах в Україні».

Конференція стала майданчиком для обговорення ключових питань, пов’язаних із політичним фінансуванням і фінансуванням виборчих кампаній в Україні, зокрема в контексті нещодавніх президентських і парламентських виборів. У конференції взяли участь вітчизняні й іноземні науковці, міжнародні експерти з політичного фінансування, експерти ОБСЄ/БДІПЛ зі спостереження за виборами, представники громадянського суспільства і студенти.

 

«Цей захід надав чудову можливість проаналізувати ключові аспекти політичного фінансування на останніх виборах в Україні. Наукові роботи були присвячені цілій низці тем, починаючи від розміщення політичної реклами у ЗМІ до зловживання адміністративним ресурсом та розміру виборчих фондів партій і кандидатів», – підсумував старший радник з політичного фінансування IFES Магнус Оман.

Під час конференції найкращі автори представили свої роботи та отримали конструктивні коментарі від міжнародних експертів із політичного фінансування. Відповідно до поданих робіт протягом дводенної конференції було розглянуто такі аспекти реформи політичного фінансування в Україні:

  • Фінансування виборчих кампаній на загальнодержавних виборах;
  • Політичне фінансування в Україні в міжнародному контексті;
  • Медіа й політичне фінансування;
  • Політичне фінансування і місцева політика;
  • Ґендерний аналіз політичного фінансування в Україні;
  • Уроки президентських і парламентських виборів 2019 року й рекомендації напередодні місцевих виборів 2020 року.

Крім того, у межах конференції було проведено публічну дискусію «Уроки виборів-2019 в Україні: Оцінка ролі грошей в українській політиці напередодні місцевих виборів» з метою залучення ширшої аудиторії до конструктивного діалогу.

«Протягом двох днів вдалось побачити й відчути всю картатість однієї, справді вагомої для українського контексту проблеми – фінансування виборчих кампаній. Іноземні гості надали можливість відчути академічний рівень заходу й вдало ілюстрували прикладами подібність України світовим контекстам», – поділилася своєю думкою учасниця конференції Людмила Юзва.

За результатами конференції IFES та ОБСЄ/БДІПЛ підготують спільні рекомендації щодо законодавчих, процедурних і поведінкових реформ, що увійдуть до комплексного звіту.

Конференція «Роль грошей у політиці та на виборах в Україні» є частиною зусиль IFES, спрямованих на підтримку українських науковців у дослідженні питань політичного фінансування й налагодження співпраці для проведення аналогічних заходів за результатами місцевих виборів, що відбудуться в жовтні 2020 року.

ЦВК організувала дискусії щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та вдосконалення процедури тимчасової зміни місця голосування. 25 листопада в приміщенні ЦВК було проведено експертне обговорення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання внутрішньо переміщених осіб». Запропоновані зміни спростили б набуття внутрішньо переміщеними особами (ВПО) статусу «члена територіальної громади», який дозволить їм голосувати на всіх виборах в Україні й брати участь у місцевих демократичних процесах нарівні з іншими членами своїх громад.

Проект закону, який став головним предметом обговорення, був розроблений Міністерством у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Участь у зустрічі взяли представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представники профільних міністерств, зокрема Міністерства внутрішніх справ, Державної міграційної служби України тощо, а також аналітики та експерти Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Аналітичного центру Асоціації міст України, Громадянської мережі «ОПОРА»,  Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ», Центру прав людини ZMINA. Присутні обговорили можливість поширення положень законопроекту на інших мобільних всередині країни громадян, а також практичні аспекти реалізації даної законодавчої ініціативи в разі її прийняття. Учасники домовилися представити рекомендації до законопроекту і провести наступне обговорення в середині грудня.

27 листопада в ЦВК у новому форматі – в режимі відкритої наради – відбулося обговорення проекту Порядку тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси (далі – Порядок). У дискусії взяли участь представники Міністерства юстиції України, IFES, Всеукраїнської громадської організації Громадянська мережа «ОПОРА»,  Громадського холдингу «Група впливу» та Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ). Разом з членами ЦВК вони в режимі «brainstorm» детально проаналізували вже систематизовані спільні напрацювання на предмет їх раціональності, ефективності запровадження на практиці, а також із точки зору потенційних ризиків. Зміни до Порядку, у разі їх прийняття, суттєво полегшать процес подачі заяв на зміну місця голосування для всіх громадян України, у тому числі осіб без реєстрації, людей з інвалідністю та українців, які проживають або виїжджають за кордон у день виборів, і надасть можливість подати відповідну заяву до органу ведення Державного реєстру виборців у електронному вигляді.

Національна конференція з питань доступності виборчих процесів. 28-29 листопада партнерська організація і грантоотримувач IFES Національна асамблея людей з інвалідністю України (НАІУ) організувала національну конференцію з питань доступності виборів. НАІУ також продовжує свою постійну адвокаційну дільність щодо поліпшення доступності приміщень для голосування в окремих регіонах України. Протягом звітного періоду НАІУ брала участь в засіданнях комітетів із питань доступності організованих на базі обласних державних адміністрацій у Львові й Бахмуті (Донецька область) із тим, аби підкреслити необхідність адаптації інфраструктури і будівель, у яких розміщуються виборчі дільниці, для людей із інвалідністю та інших груп громадян.

Accessibility